| Chapter 8 |
1 |
¶ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
|
2 |
І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
|
3 |
А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
|
4 |
І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
|
5 |
¶ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
|
6 |
кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
|
7 |
Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
|
8 |
А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
|
9 |
Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
|
10 |
Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
|
11 |
Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
|
12 |
Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...
|
13 |
І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
|
14 |
¶ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
|
15 |
І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!
|
16 |
А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
|
17 |
щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
|
18 |
¶ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
|
19 |
І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
|
20 |
Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...
|
21 |
А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
|
22 |
А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
|
23 |
¶ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
|
24 |
І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
|
25 |
І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
|
26 |
А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...
|
27 |
А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
|
28 |
¶ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
|
29 |
І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
|
30 |
А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
|
31 |
І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
|
32 |
А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
|
33 |
Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
|
34 |
І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..
|