| Chapter 12 |
1 |
¶ І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
|
2 |
А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
|
3 |
Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
|
4 |
І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
|
5 |
Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
|
6 |
І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
|
7 |
А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
|
8 |
І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...
|
9 |
Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
|
10 |
Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
|
11 |
Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.
|
12 |
І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
|
13 |
¶ І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
|
14 |
Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?
|
15 |
А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.
|
16 |
І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.
|
17 |
Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...
|
18 |
¶ І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
|
19 |
Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.
|
20 |
Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
|
21 |
Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.
|
22 |
І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
|
23 |
А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
|
24 |
Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
|
25 |
Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
|
26 |
Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,
|
27 |
Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.
|
28 |
¶ А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
|
29 |
Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.
|
30 |
І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!
|
31 |
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
|
32 |
І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,
|
33 |
і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!
|
34 |
Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.
|
35 |
¶ Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
|
36 |
Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
|
37 |
Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.
|
38 |
Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
|
39 |
і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
|
40 |
що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!
|
41 |
¶ І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
|
42 |
І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.
|
43 |
І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
|
44 |
Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...
|