Chapter 2

  ¶ І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.  

  Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.  

  І всі йшли записатися, кожен у місто своє.  

  Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,  

  щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.  

  І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.  

  І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...  

  ¶ А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.  

  Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...  

  Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.  

  Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.  

  А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.  

  І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:  

  Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!  

  І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.  

  І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.  

  А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.  

  І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...  

  А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.  

  Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.  

  ¶ Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.  

  А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,  

  як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,  

  і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.  

  ¶ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.  

  І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.  

  І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,  

  тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:  

  Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,  

  бо побачили очі мої Спасіння Твоє,  

  яке Ти приготував перед всіма народами,  

  Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!  

  І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.  

  А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,  

  і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!  

  Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,  

  удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.  

  І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.  

  А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.  

  А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.  

  ¶ А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.  

  І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.  

  Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.  

  Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.  

  Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.  

  І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.  

  Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.  

  І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...  

  А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?  

  Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.  

  І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.  

  А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.