Chapter 16

  ¶ Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.  

  І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.  

  І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.  

  Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.  

  І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?  

  А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.  

  А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.  

  І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.  

  І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.  

  Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.  

  Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?  

  І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?  

  Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!  

  Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.  

  Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.  

  Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.  

  Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.  

  Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.  

  ¶ Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.  

  Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,  

  і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...  

  Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.  

  І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.  

  І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...  

  Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.  

  А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.  

  А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,  

  бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!  

  Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!  

  А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.  

  Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!