| Chapter 30 |
1 |
¶ Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
|
2 |
Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
|
3 |
і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
|
4 |
Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
|
5 |
Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
|
6 |
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
|
7 |
¶ Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
|
8 |
віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
|
9 |
щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
|
10 |
¶ Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
|
11 |
Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
|
12 |
покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
|
13 |
покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
|
14 |
Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
|
15 |
¶ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
|
16 |
шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
|
17 |
Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
|
18 |
¶ Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
|
19 |
дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...
|
20 |
Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...
|
21 |
Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
|
22 |
під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
|
23 |
під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...
|
24 |
¶ Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
|
25 |
мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
|
26 |
борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
|
27 |
немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
|
28 |
павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
|
29 |
¶ Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
|
30 |
лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
|
31 |
осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
|
32 |
Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
|
33 |
Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.
|