| Chapter 3 |
1 |
¶ Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
|
2 |
час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
|
3 |
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
|
4 |
час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
|
5 |
час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
|
6 |
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
|
7 |
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
|
8 |
час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
|
9 |
Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
|
10 |
Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,
|
11 |
¶ усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...
|
12 |
Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
|
13 |
І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!
|
14 |
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
|
15 |
Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!
|
16 |
¶ І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...
|
17 |
Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
|
18 |
Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
|
19 |
бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
|
20 |
Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
|
21 |
Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
|
22 |
І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...
|