Chapter 14

  ¶ І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.  

  Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.  

  Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.  

  А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.  

  Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,  

  то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,  

  і Євангелію там звіщали.  

  ¶ А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.  

  Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,  

  то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...  

  А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...  

  І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.  

  А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.  

  Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи  

  та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.  

  За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,  

  але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.  

  І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.  

  ¶ А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...  

  Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.  

  І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,  

  душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.  

  І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.  

  Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;  

  і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,  

  а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.  

  А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.  

  І перебували вони немалий час із учнями.