Chapter 23

  ¶ І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!  

  Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.  

  Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?  

  А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?  

  І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.  

  ¶ І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!  

  Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.  

  Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.  

  І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.  

  А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.  

  А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!  

  ¶ А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!  

  А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.  

  І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!  

  Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...  

  Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.  

  Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.  

  Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.  

  І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?  

  А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.  

  Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.  

  Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.  

  І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.  

  Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.  

  І листа написав він такого ось змісту:  

  Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!  

  Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.  

  І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.  

  Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.  

  Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!  

  Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.  

  А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.  

  А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.  

  Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:  

  Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.